5500, 07.12.2024 20:25
Транссексуалізм у сина (ч.2)дуже нових новин немає, просто мої відчуття.* так дивно, але любов та привязаність до своєї дитини проходить, чи як сказати. Саме теперішні відчуття. Я люблю спогади про нього, люблю дивитись фотографії, люблю обговорювати з батьками, який він хлопець, чоловік, як я хотіла сина, як добре що він вдався тілом, статурою, здоров'ям до свого батька, а не в мене, невисоку і повненьку і з поганими зубами. Звичайно, шо останні 2 хвилини таких спогадів чи розмов, ми всі говоримо, шо він дурний, що з собою таке витворяє і ридаємо. мабуть, це вже схоже на "треба змиритися з втратою дитини"* я все ще не можу на нього дивитися, з 30 вересня так і не бачила очі в очі, з моменту як дізналася. Не можу і все, боюся побачити потвору.* вже не спілкуємося, навіть не переписуємося. живемо як різні квартиранти. Бабуся теж вже у тупіку. Іноді спілкується мій брат, але в них є спільні айті інтереси, тому так. Старі чорні нігті вже відросли і відвалилися, може нові собі зробив - не знаю, не бачили його з тих пір.* зовсім не бачу, щоб він прав собі речі, міняв постіль і взагалі мився так часто, як раніше. Може робить то, коли я на роботі, але запах поту з його кімнати дуже міцний, то інтоксикація стимулює сильне потовиділення. А може не миється, бо втирає в шкіру естроген дівігель .* ми всі відсталі від сучасності, не розуміємо, нічого шкідливого, скоро всі так зможуть. Він не просить його годувати, а будемо тиснути розмовами про шкоду здоров'ю, то піде і не повернеться. а ми пожалкуємо. На власні очі не бачила, але він не заперечує, що приймає гормони.* почав говорити про притягнення по статті 145. то медична таємниця* дивно, але магістратуру не кидає, каже що вчиться.* живе по американському часу - мабуть його група підтримки, його спонсори - там. Одного разу після розмови з братом по телефону він не відключився, а продовжив онлайн розмову з кимось по комп'ютеру. Як сказав брат - не знав, що в нього така классна англійська з гарною вимовою. Брат не дуже розуміє, але розмова була дуже схожа на інтерв'ю, чи якесь бізнес обговорення.* згадала, що у його батька в другій сім'ї є дитина з аутоімунною хворобою з 3х років. Я стала думати, що поламаний ген в нього від батька. Головою я розумію, шо притягую за вуха, але відчуття, що я винна - зменшилось.* перебуваю в стані безкінечного горя і відсутності майбутнього. Мені 47, а я чогось чітко бачу, що 50 років - то мій максимум, типу не дасть пожити, зведе матір в могилу. * була у психолога - психіатра для себе. Думала, що може мені щось пропишуть, типу антидепресанти. Я до цього десь місяці три пью два магнія на ніч через часті судороги ноги в ночі. Лікар дав вести щоденник, раз в тиждень йому відправляти. через 2 тижні сказав, що з його точки зору я в нормі, поки що магній справляється зі стресом. Я стала їсти більш менш і вже перестала худнути.* я добровільно перестала вживати алкоголь, навіть оті 2-3 келихи вина на якихось заходах. Від алкоголя я стаю просто весела, навіть від багато або міцного. Погано і непристойно п'яно не буває ніколи, тобто поганої історії в мене немає. Але я боюсь просто колись втратити контроль, чогось мені здається, що воно так може статися в моїй теперішній ситуації.* в моменти сильного переживання - мене душить в грудях, все пече спереду, від ключиць до шлунка. часто буває підвищений тиск, дуже сильна спрага зранку, Кардіолог Ок, ендокринолог по аналізам ок.* на роботі вмомент дуже просунулася в кар'єрі, так дивно, скільки я до цього не пихтіла, не підключала всі свої можливості і здібності, то було щось трошки, недооцінено, але взагалому пристойно. А тут був один випадок, а я знаходилася мабуть у стані аффекту, бо в ті дні я рахувала, що до 50 років грошей та майна мені вистачить, щоб залишок життя прожити в своє задоволення "в круїзах", навіть якщо роботи не буде. Коротче, я трохи "помахала шашкою" на роботі, перед дуже високим керівництвом і вони мене помітили і вподобали" і зараз вже знаходжуся в процесі переходу на іншу посаду. Все життя я, з малого 5років, як розлучилася з чоловіком, я розривалася між сином і заробітком, жертвуючи то одним, то іншим, а тут як щось відпустило.*але разом з тим, я усвідомлюю, що часто погано себе поводжу з людьми, зриваюся і тд., може і не втримаюсь на тій посаді довго.* ридаю безкінечно багато і безкінечно довго, особливо в моменти після гарних подій в інших сферах життя. після підвищення я сиділа в машині вдома в паркінгу 2год 40 хв і плакала. Психіатр питав чи стає мені легче, так плакати і потім заспокоїтися - мені легше, ніж терпіти і тримати в собі* батьки мої дуже погано . Мама в 66 стала виглядати на вмомент на 80, перестала фарбувати волосся, доглядати себе, гарно вдягатися. весь час мені розказує, її старший брат пив, не мав освіти і професії, але має 3 дітей, 9 внуків і вже два правнуки. Середній брат зі слабким здров'ям але 2 дітей і 5 внуків. А вона красуня, золота медаль, червоний диплом, поважний лікар, двоє дітей і один бракований внук. Є в старших людях таке, що і кого вони залишають після себе, їм це дуже важливо. Їм важливо, що все добре, їм важливо допомогти і передати своє щось комусь.Я дуже люблю старше покоління за такий нюанс)в цілому, горе як воно є.Дякую, що читаєте і щось мені пишете.
Loading...