5500, 21.11.2024 20:23
у вас поради-думки відірвані від реалій.не в претензії - я б мабуть так само порадила зі сторони)))невже ви думаєте, що є можливість спілкування, чи є можливість сісти і щось обсудити.Раніше ми спілкувалися так чи інакше, по тим чи іншим питанням, були важливі моменти і мені вдавалося з ним говорити і правильно все вирішувати. Я писала багато разів, у нас все було добре, здавалося добре, я була задоволена ступінню спілкування і контакту з ним, все його життя, відповідно його віку. Мені дуже образливо, коли тут пишуть, що можна було б все вияснити, але в нас нема контакту, був нормальний контакт, а зараз немає. От так різко пропав(((. Що тут незрозумілого?Зараз немає можливості, зовсім немає щось говорити- в нього демони в голові, а ми всі відстали від сучасного життя, а в мене відраза до того, що він з собою робить. Не до нього відраза, а до того, що він з собою робить!!!!Так, я боюся на нього дивитися, я боюся замітити хоч одну краплю змін. А ви ж знаєте, що матір знає напам'ять кожний міліметр своєї дитини. Коли брат або бабуся десь з ним бачаться, я прошу мені розказати, чи на місці ті довгі кігті, волосся, чи є якісь помітні зміни.На мене часто нападають сльози, коли я наче чимось занята в себе в кімнаті і в моменті забула про все, а тут його кроки по коридору, я миттєво заливаюся слізьми.Коли він виходить з дому - я з 18 поверху дивлюся як він пішов, в яку сторону він пішов, в чому вдягнутий. Для мене то як радість чи шо..... ну по типу, як він раніше присилав мені фото з поїздок, табору, чи спортивних зборів.А потім ще бачу у вікно, що він виніс на смітник своє особисте сміття ( і там точно упаковки з-під гормонів, інакше чого ховатися). і тоді вже я відчуваю страшне горе(((((ви навіть не уявляєте, яке то безкінечне горе в тому всьому бути(((((я не бачу взагалі зараз хоч якоїсь надії, хоч за щось зачепитися і виправляти ситуацію. в мене є енергія діяти, але що і як?
Loading...