Unstable_Understudy, 29.03.2023 12:00
я давно живу в Німеччині, на початку вторгнення прийняла в себе вдома українські сім'ї.одна з них - мама з дітьми 7 і 9 років. вони пішли в німецьку школу, а після обіду ще займалися онлайн в українській. плюс домашні завдання туди і туди.це такий трееешшш.... бідні діти, мало їм стресу через війну, переїзд, розлуку з батьком, звикання до нового іншомовного середовища???але ніт, - мама вирішила "не втрачати рік в українській школі, щоб на другий рік не залишились". блін, а що страшного в тому якщо залишаться?????дорослими ще встигнуть побути...я ж все чула, - крики, сльози... воно того варте??? ну, якби я мала якесь на то право, то надавала б мамі по сраці!*образно*і от зараз старшого хлопчика переводимо з молодшої в середню школу.перше що запитали в середній: "дитина займається ще й в українській школі? з нашого досвіду, - такі діти занадто "розпорошені". вони ні там, ні тут не можуть знайти собі місце. вони не засвоюють німецьку мову, на відміну від тих, які на деякий час відмовились від української школи. це в першу чергу для них стрес - коли не можуть порозумітись. і тд. і тп."я мамі все переклала. хай думає.
Loading...