Dejzi, 26.03.2023 22:53
я так колись себе поводила по відношенню до своєї однокласниці. В неї чоловік був алкаш, мало того, трах..ся з усім, до чого міг дотянутися, навіть на їхньому поверсі на коридорі, це нам було років по 25-30. Я з нею поспілкуюся - боже як все погано, куди не кинь. Я питаю - а чого ти його не виженеш ? -бо тоді жити нема за що. А чого на роботу не ідеш? - не беруть ніде. І я її постійно намагалася пристроїти на роботу, бо дівчина була дуже не дурна, з освітою та знанням англійської. Вона прийде на співбесіду - її беруть, але у неї знаходилась завжди якась обставина, чому вона не може там працювати. От вона мені пояснить, чому вона не може там працювати, так нібито все зрозуміло, дійсно, ну не може вона туди їздити - чи далеко, чи пізно вертатися.... Це продовжувалося до тої пори, як вона мені якось не сказала в розмові - всі так заздрять мені, що я не працюю, так всіх жаба давить, що постійно мене намагаються пристроїти на роботу, щоб мені було так само пагано як і їм. Бідна дівчина не знала, як від мене відчепитися з тою роботою, поки вже я її мабуть не дістала іще одною вакансією. Ну для мене це був урок на все життя- по-перше, не лізти з своєю поміччю, якщо дуже-дуже не попросять, по-друге - у кожного своє поняття про те, що таке щасливе життя.
Loading...