CatFix, 13.01.2021 11:09
Знаєте, навіть не знаю, як на це питання відповісти. У мене син - дуже важка людина. І я не можу якісь висновки робити на підставі того, що він каже. Йому скрізь в школах не подобалося і взагалі мало що у житті подобається.:((( якби я знала, що така дитина буде в мене, чесне слово, залишилася б чайлдфрі. Бо це щоденні нерви і жодної радості. Жодної. За всі його 12 років. Впертість і майн камф (тобто моя боротьба) у нього - це стиль життя. Ми вже і по психологах, психіатрах ходили. Ніхто нічого такого не знаходить, якихось відхилень. Всі кажуть, що високоінтелектуальний. Мені це завжди дивно чути, бо за поведінкою я б сказала, що навпаки. Жити з ним неможливо. З одного боку, він сидить за комп'ютером, створює і моделює супер нову, космосом теж цікавиться, особливо чорними дірами. Ну або оці реактори моделює, експериментує з різними металами. Вже знає таблицю Менделєєва, хоча в школі такого не вчили ще, звичайно.. мову англійську вивчив швидко і практично самостійно, просто читаючи книжки. Аналізуючи слова і взаємозв'язки. Тобто ніби у голові щось є, щось працює, крутиться там. З іншого боку щодня, щодня!!! протягом 12 років у нас сварки і сперечання, щоб зуби почистити, щоб спати вклався, бо вранці до школи неможливо розбудити. Ну і багато подібного всього. Тобто такі речі, ніби йому 5 років за розвитком або навіть менше. Кожні поступки, кожного разу йти на зустріч нашим проханням він сприймає як якийсь свій програш, щось, чого не можна припустити, чому варто опиратися ціною життя і втрати здорового глузду. Не знаю, все це мене морально і фізично вбиває поволі. І чоловіка теж. Почалася коли дистанційна освіта, ми його не чіпали 2 місяці, він сидів у окремій кімнаті за комп'ютером, думали, що вчився, бо у них онлайн-лекції повноцінні. Потім надіслала вчителька звіт з оцінками. Математика і всі інші предмети - F. Тобто це оцінка, нижче якої просто не може бути. Виявилося, що він взагалі не вчився ці два місяці і цілий час сидів оглядав відео або грав у майнкрафт. :(( відповідно, жодної роботи не виконував і тому їх оцінили як F. перенесли його стіл з комп'ютером до кімнати чоловіка, щоб видно було, що на лекціях присутній. Заборонили гри комп'ютерні, доки не виправить оцінки до B принаймні (це 4ка). І що ви думаєте? За місяць мав В+ з математики. І якщо дивитися роботи, то скрізь 100? вірних відповідей. А B лише тому, що це - середня оцінка і на неї впливає то, як раніше нічого не робив. Ми йому ніяк не допомагали, якось сам наздогнав все. Не знаю, така злість бере. Має схильність до наук. Йому все легко дається. Але ж нічого не робить. Марнує життя і таланти. А хтось нічого від природи не має, все важкою працею здобуває, вигризає... набридло мені це все смертельно. Іноді хочеться скласти руки і хай не вчиться, його життя. Але ж оцінки всі впливають на його майбутнє і шанси отримати освіту. В США це точно. І що, якщо він таки у 16 років прокинеться і вирішить, що таки хоче далі вчитися... до певного віку ж я за нього відповідаю. Часто тут на форумі читаю, що оцінки - неважливі. Головне - стосунки. Боюсь, в коледжі це не приймуть до уваги:))). Воно, може, й неважливо, які оцінки. І я погоджуюся, що й вища освіта не є запорукою щастя. Я вважаю, що кожна робота заслуговує на однакову повагу. Але чи буде він щасливий, працюючи на касі цілими днями, якщо у нього у голові супер нови і властивості металів? Є люди, які роботу/школу сприймають як щось необхідне для життя, просто механічно її виконують. Я бачу, що він не такий. Його неможливо вмовити і мотивувати робити те, що йому нецікаво. Мені це казазали і кажуть всі, хто з ним стикається. Починаючи з виховательки дитячого садочку, вона теж не могла дати ради з ним:))). Тобто робота його має бути неодмінно пов'язана з тим, чим він горить, чим живе. А щоб мати вибір, таки має мати оцінки добрі. Ну і я взагалі не збираюся його утримувати все моє життя, поки він сидітиме в своєму паудер той розважатиметься. Доньці 10 років. Сама вчиться, я взагалі не знаю, що вони там роблять. Вчителька хвалить, оцінки- найвищі. Вона каже, що тут програма і навчання цікавіше, ніж у Польщі. Тут, в Каліфорнії, ходить до державної школи з середнім рейтингом. У Польщі ходила до однієї з найкращих приватних шкіл. І мені її польська школа подобалася. Дуже цікаві тут роботи з writing, social study, sience. В Польщі такого не було, звичайно. І це дистанційна освіта. Або школа з обмеженнями карантинними. В нормальному режимі було б ще краще, звичайно. Шкода, що ми тут не з першого класу сина. Але щось мені хотілося не до США, а до Польщі, щоб ближче до України, батьків. Там і просиділи 4 роки, а все одно в результаті Америкою закінчилося....
Loading...