JDI slowly, 22.12.2020 01:31
дякую, подивилися вдвох з малою. наплакались, назгадувались, насміялись. фільм не просто вартий уваги - дуже глибокий.для моєї доньки кожна сцена, кожний діалог, все настільки близько, співпадає до дрібниць.починаючи з діагнозу моєї мами, того, що ми їй нічого не сказали, мала теж нічого не знала, як ї героїня про дідуся(я розказала вже, коли повернулася з похорон). я ії відвезла попрощатися, але вони обидві нічого не знали, сміялись, ліпили пельмені, співали пісні. були неймовірно близьки.начебто то не китай, а україна, київ, аєропорт, вулиці з вікна таксі, спальні райони, приготування вечері як на новий рік, збір всієї родини за столом, це відчуття чужого серед своїх, всі ці постійні розмови, де краще в україні/європі/америці. добив нас тазік для ніг)) (мама все життя лікувалася у китайців, кожного вечора тазік з їх травою, щоденно гімнастика, колотушки по бокам)) а оце " не будь ню-ню, не-не" - її типове))люди, прості люди, скрізь по світу однакові, ті ж радості, ті ж проблеми, ті ж страждання, ті ж надії. цей фільм як міст, обговорюючи його, ми тепер можемо відверто розмовляти про наші почуття.Лариса, ще раз дуже дякую!
Loading...