CatFix, 09.12.2020 08:32
Я залишила, бо вони звикли на вулиці гуляти. Додому лише їсти приходили, поспати іноді і погрітися у мороз. Коли блокували їм брамку вуличну, щоб в погану погоду не могли з хати вийти, дерлися на стіни і билися між собою від роздратування. Тут коти не можуть гуляти на вулиці. Заборонено. То яке життя на них тут чекало? :(( мала залишити у друзів заради їх щастя, не мого. Я не в притулку залишила, не по оголошенню якомусь. У польських друзів. Листуємося, надсилають світлини щасливих котів. Хоча нам важко без них. Я їх привезла до Польщі з України, всі - з вулиці, всі такі рідні... Переїздила я теж багато разів. З донецьку до Києва. З Києва - до Кракова. З Кракова ось до США. Але в попередніх випадках не було такого, що усвідомлюєш, що може вже в реальності всіх своїх друзів не побачиш. Що там полетіти з Польщі до України, або до Іспанії, або до Нідерландів чи Лондону? Бо друзі роспорошилися цілою Європою... Декілька годин справи і зовсім мало грошей. На вихідні можна полетіти. З переїздом до США чи до Австралії все дещо інакше... Ми дійсно різні. Якщо я людей приймаю як друзів, як частину себе, то потім важко бути далеко. Можна знайти приятелів, але друзів - не так легко мені знайти. Може, ще й карантин все ускладнює і тому так важко сприймаю цей момент. Не знаю навіть. Але останні кілька місяців постійно сниться найближча подруга. І коти мої. Ніби шукають мене, а я - їх. Мрію, щоб закінчилися всі обмеження. Поїду в Європу на два тижні. Спробую спланувати так, щоб побачити польських всіх друзів і моїх котів. Зустрітися з кількома друзями, що в ЄС зараз. І щоб батьки і брат до мене приїхали десь до ЄС зустрітися. Якщо ще безвіз матиме Україна. Дивна річ, до України мені вже не хочеться і нема до кого приїздити практично... хоча я обирала Польщу своєю попередньою країною, акурат щоб бути максимально близько до Батьківщини...
Loading...