CatFix, 01.10.2019 19:19
Я обожнюю котів, але тварина таки має приносити задоволення. У мене була така киця, черепашка, взяла на ринку у бабусі. Тоді я недосвідчена була, перша моя тварина. Нелагідна була все своє життя. Жодної радості від неї. І я її маленькою зовсім взяла, на долоні вільно сиділа. У мене і дітей тоді ще не було - вся увага їй! Носилися з нею, все думали, що зміниться характер. Але ні. Особливо не любила дітей. У сина шрам на обличчі. Я її потім батькам віддала, бо ну а що ж робити? Вона страждає, ми страждаємо. А ось після неї всі коти були адекватні. І це при тому, що всіх брала вже дорослими. Один був не соціалізований, зовсім дикий, з вулиці. Боявся людей. Але за кілька місяців перетворився на просто втілення мрії : лагідний, врівноважений, люблячий. А що ви пишете за туалет - не вкладається в голові! Коти ж дуже охайні від природи тварини! Єдине, що може бути виправданням, що не пасує їй їжа, чи щось зі шлунком. Може, рідкі купки має, тому брудниться в процесі . Тобто не навмисно. Таке декілька разів було... взагалі такий вибір кошенят зараз,особливо восени, що я б не ризикувала, взяла у Іри Тріш кошеня, а краще вже дорослу тварину, бо менше клопоту, з гарантованим характером. для чого всі ці складнощі? Справа ж не в тому, щоб гарненьке, а щоб мати товариське врівноважене звірятко, яке гармонійно впишеться до складу родини.
Loading...