ДиминаЛена, 20.03.2019 22:24
Очень-очень-очень люблю творчество Лины Костенко. От ее стихов у меня мурашки по коже, я плачу и улыбаюсь... Она настоящий талант. Мне посчастливилось родится с ней в один день )))Старесенька, іде по тій дорозі.Як завжди. Як недавно. Як давно.Спинилася. Болять у неї нозі.Було здоров'я, де тепер воно?І знов іде... Зникає за деревами...Світанок стежку снігом притрусив.Куди ж ти йдеш? Я жду тебе! Даремно.Горить ліхтар — ніхто не погасив.Моя бабусю, старша моя мамо!Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!Якими я скажу тобі словами,що ти в мені повік не одболиш!Земля без тебе ні стебла не вродить,і молоді ума не добіжать!Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,і насіння у вузликах лежать!Ну космос, ну комп'ютер, нуклеїни.А ті казки, те слово, ті сади, —і так по крихті, крихті Українаіде з тобою, Боже мій, куди?!Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!Ще й час є в тебе, пізно, але є ж!Зверни додому з білої доріжки.Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.Тоді був травень, а тепер зима.Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.А то пішла, й нема тебе, й нема...Старесенька, іде чиясь бабуся,і навіть хтозна, як її ім'я.А я дивлюся у вікно, дивлюся,щоб думати, що, може, то моя.
Loading...