бармалейка, 20.03.2019 10:50
іСтрашні слова, коли вони мовчать,коли вони зненацька причаїлись,коли не знаєш, з чого їх почать,бо всі слова були уже чиїмись.Хтось ними плакав, мучивсь, болівІз них почав і ними ж і завершив.Людей мільярди і мільярди слів,а ти їх маєш вимовити вперше!Все повторялось: і краса, й потворність.Усе було: асфальти й спориші.Поезія – це завжди неповторність,якийсь безсмертний дотик до душі.
Loading...