CatFix, 15.03.2019 13:15
дуже згодна і я тому підтвердження. Важко повірити, але ми з чоловіком три роки (!!) сперечалися про те, куди переїхати з Польщі. Не могли дійти згоди у цьому питанні. Ось просто категорично не могли. Я себе бачила у Нідерландах, бо:1. Туди вже переїхали всі, ну за винятком однієї подруги, мої друзі з Києва. Це не один, і не два, і не три:)). Тобто для мене це вже як повернутися додому, де все свої, знайомі-рідні. 2. Мене там вже чекає робота, знову з моєю подругою, з якою ще з інституту не розлучалися: вчилися разом в Донецьку, працювали разом в Донецьку, працювали разом в Києві і до останнього року працювали разом на іноземних проектах. Тому перспектива знову працювати - це щось логічно і ніби знак долі чи що))3. Мені дуже здається, що моїм дітям, особливо проблемному сину, пішла б метода освіти в Нідерландах. Чим більше читаю - тим більше переконуюся. 4. Це таки Європа, близько улюблена Італія і всі цікаві країни ЄС. Досить легко з батьками зустрічатися, тобто приїхати їм до нас. Ну ось я просто вже себе там бачила, і життя своє і так далі. Мова мене не лякає, я завжди швидко вчу мови іноземні, мені це цікаво і легко йде. Але! Є чоловік, який категорично проти Нідерландів. Не буду писати його аргументи, бо тут теж є люди, що там вже мешкають. Може, почнуть розвієвати його аргументи чи ні - це в принципі неважливо, бо чоловік вперся і все, нічого не діє. Шкода часу. Ну і що? З важким серцем ми переїжджаємо туди, куди обрав він. Тобто, Каліфорнія, США. За калька місяців переїзд. Не можу сказати, що я у захваті. Але він себе бачить там. І оскільки я вже раз обирала країну і дуже невдало (Польща) все за тими з параметрами: близько до батьків і України, схожа культура-мова-традиції, то що я можу сказати? Я вважаю справедливим, що зараз він обиратиме. Тим більш, що я наразі в декреті і саме йому працювати самотужки ще рік якщо не більше. Бо потрібна буде моя допомога дітям на адаптацію, шукати за адекватні гроші якийсь прескул для наймолодшої і так далі. Коли є родина, ти вже не вирішуєш щось самотужки, а лише разом. І часто доводиться домовлятися, погоджуватися на компроміси або й робити так, як хоче партнер і не хочеш ти. Я не можу сказати, що я б хотіла бути самотньою і повністю незалежною в прийнятті рішень. Хоча часами так і легше, але чоловік - це вже частина мене, ми 15+ років разом. Це близька людина, родина. Як мама, тато або брат. Тому так. Каліфорнія, хоча я маю дуже багато сумнівів, що то варіант саме для мене, саме для нас....
Loading...