Джейна, 18.09.2018 20:30
От +100 щодо виростають непомітно...Я не помітила, коли виріс син. Якось воно само вийшло - він майже дорослий, вже в іншому місті... І пусто в квартирі і на душі((( І хочу ще малятко - бо вже інший стан душі і інший розум, багато знань і жодних примарних уяв про піднесений настрій і батьківські інстинкти з першого дня...Мені було лише 20, коли він народився. І так, мені ніхто не розказував, що материнство - це не лише мі-мі-мі, посмішки і п'яточки, а це щоденна важка праця - бо немає грошей на памперси, дитя неспокійне й не спить ані вдень, ані вночі, щодня треба прати/прасувати - а коли світло вимикають о 6-й ранку і вмикають о 22 вечора - це стає подвигом щоденним... І до його 3-х років я мріяла лише про те, щоб виспатись вдосталь та піти погуляти містом самій, тихенько посидіти в парку, не поспішаючи додому...Знаючи це все наперед, народила б я ще раз - так. Можливо, трохи пізніше. І знала б я наперед, що буду так сумувати, що одна дитина - та хай би горіла та робота((((
Loading...