Byaka, 12.09.2018 18:54
1. У сина - аутичний спектр, була порушена мілка і велика моторика. М"язи були атрофовані. В 5 років він не мав сили пливти, тримати в 2-х руках кілограмову гантелю пальці розтискалися, е мав сили в пальцях щоб утримати олівець, не мав сили крутити педалі дітячого велосипеда. З ним працюівали ерготерапевти і це була їхня порада - фізичне навантаження. Без цього дитина б не розвивалася нормально. (Хребет, м"язи, ні й далі - легені, мозок..)2. Так, робити те, на що не маєш сили - дуже важко. Нормальна людина це не усвідомлює. Коли просто ходити важко. Пірнати в басейн - дуже страшно, бо він тонув на маючи сил пливти. Так само страшно й важко їхати на лижах. Але він хотів і їхай, бо мама йому розповідала, який він сміливий хлопчик, весь в маму. :) Я 3 роки розповідала йому який він сміливий і доводила чому. Врешті він повірив. "В дітях проростає те, на чому батьки концентрують свою увагу." Я концентрувалася на сміливості, розумі, доброті.Мої примушення виглядали наступним чином.Ми приїздили з ним на гору (година). Дорогою він спав. Далі їли, теревеніли, він купував собі цукерки з автомату, які обожнював. Їв їх. Далі весело під мою похвальбу піднімалися на манюню гірку, де він під похвалбу їхав. Ми грали постійно в різні ігри. Він за мною, обїздячи конуси, тощо. Весело. Рази 2. Далі йшли їсти, цукерки, година додому, поки він в авто спав.3. Плакав він єдиний раз, коли попросився на великий підйомник. До того ми піднімалися такою собі транспортерною стрічкою. А то був справжній підйомник високо над землею. На велику гору. Я була проти. Але він почувався впевненно і наполягав. У нього сильний страх висоти. (Був? Є? Бо зараз він стрибає на лижах с трамплінів і пробує крутити сальто на батуті..) І він підвивав зі страху їдучи у візочку під"йомника. Спускатися з неї йому було теж важко, бо гора була в десятеро вища і довша, ніж та, що для початківців де ми з ним починали. Тому він теж підвивас спускаючись з гори. Певний час більше не хотів підніматися на неї. Потім знову попросився.Я все це описувала коротко, бо не цікаво було витрачати час на подробиці. Плюс, тому що це було СТРА-ШЕН-НО нудний тяжкий і довгий шлях. (Я живу чорними трасами, живу екстрімом, а тут було прив"язана до немічної дитини.) Кожен тиждень я надягала усмішку і хороший настрій їхала з ним гратися в лижі. З новимі іграми і ідеями. Роками. Звичайна дитина встає на лижі від 4-х діб до 4-х тижднів. Савва вставав на них через 4 роки!!! (При тому що робота з дітьми - передостаннє, чим я б вибирала займатися в житті.)Так само я вчила його читати, бо школа не могла. Кожен день, підгадавши, нагодувавши, щоб не заморений.. 15 хвилин без надії сподіваючись. 1.5 року. Він з пів року не міг запом"ятати чотири клятих літери.. Йому було вже 8-9 і я не могла знайти цікавої для нього літератури, тому писала для нього оповіданнячка сама. На тему майнкрафта, який довелося вивчати.. Французьскою...А тепер розкажіть мені кого я примушувала. :) Хоча так. Примушувала. :)
Loading...